Шановні читачі журналу!

Кожна держава, кожна нація має свою історію, мистецтво, духовну і культурну спадщину, що вливаються в загальнолюдську історію нашої цивілізації.

Україна теж має прекрасну духовну і культурну спадщину, що своїм корінням сягає сивої давнини. Попри нелегкі історичні події український народ зумів зберегти свою мову, традиції і звичаї, створити прекрасні пам’ятки історії та культури.

Без минулого немає майбутнього. Ця істина ніколи не стане тривіальною, оскільки вона підтверджена всією історією людства.

Із давніх-давен кожна галузь мистецтва несе історичний код народу. Згадуючи шедеври давньої архітектури – цієї музики, зупиненої в камені – неперевершеними є стародавні українські собори і церкви, в яких найповніше реалізувався геній зодчества нації. Але, на превеликий жаль, напевно, жодна нація світу не зазнала таких руйнацій і нищень війнами, розбратом, особливо в часи тоталітаризму, як Україна. З історії ми знаємо, що завжди ціляться у найсвятіше – у собори і храми. Як зберегти і відновити те, що залишилося нам у спадок? Ці питання хвилюють всіх, хто любить Україну. Від нас з вами залежить, яким уявлятимуть ХХ і ХХІ століття люди, котрі житимуть через 100 і більше років.

Цими питаннями переймаються багато громадських організацій. Дозвольте вам представити одну з найпотужніших і авторитетних громадських організацій країни – Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, створеної 50 років тому. До її заснування причетний справжній цвіт української нації. Досить сказати, що біля витоків Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (далі – Товариство) стояли видатні державні діячі, вчені, етнографи, архітектори, археологи: І. М. Гончар, О. М. Апанович, Ю. С. Асєєв, Г. Н. Логвин, М. Ю. Брайчевський, відомі українські письменники: Максим Рильський, Микола Бажан, Олесь Гончар, Павло Загребельний, талановиті артисти і художники: Гнат Юра, Наталія Ужвій, Платон Майборода, Андрій Штогаренко, Михайло Дерегус та багато інших.

Особлива роль у становленні Товариства як всеукраїнської організації належить академіку НАН України П.Т. Троньку, який впродовж 22 років очолював її. Естафету Петро Тимофійович передав академіку НАН України Петру Петровичу Толочку. За 26 років П.П.Толочко багато зробив для збереження наших національних святинь, які є невід’ємною складовою світової культури. Створення добровільного товариства охорони пам’яток історії та культури у 60-ті роки ХХ ст. – подія надзвичайна. Адже це означало, що до збереження історичної та культурної спадщини залучалася широка громадськість, повсюди у країні створювалися місцеві осередки Товариства. У людей все частіше виникали питання: «Хто ми? Звідки родом? Як виникли і розвивалися традиції, звичаї в тій чи іншій місцевості України? Як їх використовувати в сучасному житті?». Повсюди відновлювалися старі пам’ятники і ставалися нові.

Українське товариство охорони пам’яток історії та культури за 50 років своєї плідної діяльності зробило неоцінений внесок у шляхетну справу виявлення, вивчення та збереження національних святинь. Лише за 5 років після першого установчого з’їзду, який відбувся в грудні 1966 року в Київському будинку архітектора зусиллями пам’яткоохоронців було створено 55 тис. первинних організацій, які об’єднували 9 млн індивідуальних і 25 тис. колективних членів.

Протягом десятиліть громадським коштом реставрувалися унікальні пам’ятки домонгольського періоду в Чернігові, архітектурний ансамбль Святогірського монастиря на Донеччині, дерев’яні храми Галичини, Закарпаття, шедеври церковного зодчества в столиці. Саме Товариство 30 років тому виступило з ініціативою відтво-рення Успенського собору Києво-Печерського заповідника. До безперечних здобутків Товариства належать реконструкція Золотих воріт у Києві, опіка над пам’ятками, пов’язаними з життям і творчістю Т. Г. Шевченка. Пам’яткоохоронці стали на захист заповідних територій і пам’яток Київщини, Трахтемирова, острова Хортиця, поля Берестецької битви, вносили до уряду численні пропозиції щодо створення історико-культурних заповідників в Ніжині, Галичі, Чигирині, Переяслав-Хмельницькому. Великим здобутком у збереженні культурної спадщини став відроджений гетьманський Батурин.

До наймасштабніших проектів, здійснених Товариством в минулі десятиріччя, є, безумовно, створення Національного музею народної архітектури та побуту України. За цей час для створення експозицій Музею громадським коштом було проведено сотні етнографічних експедицій в усіх регіонах, в результаті чого було сформовано найбільшу в державі колекцію пам’яток народного декоративно-ужиткового мистецтва. А на території площею 150 га в селі Пирогів на околиці Києва встановлено 300 архітектурних об’єктів, створено одне з кращих в Україні фондосховищ площею майже 1,5 тис. м2, де зберігається близько 80 тис. експонатів. На сьогодні Національний музей народної архітектури та побуту України – один з кращих скансенів у світі. Товариство охорони пам’яток – чи не єдина в Україні громадська організація, яка має в своїй структурі повноцінну наукову установу – Центр пам’яткоз-навства, створений спільною постановою НАН України і Українсь-кого товариства охорони пам’яток історії та культури. Серед провідних науково-технічних тем Центру – музеєфікація об’єктів археологічної спадщини, церковне пам’яткознавство, пам’ятки історії та археології козацької доби, історія охорони пам’яток в Україні, світовий досвід збереження культурної спадщини. Центр також здійснює активну видавничу діяльність.

Велику роботу з популяризації історико-культурної спадщини, традицій і звичаїв українського народу проводить Культурологічний центр. Важливим напрямом діяльності Центру є проведення художніх виставок митців України та художників інших країн, всеукраїнських і міжнародних фестивалів, конференцій, симпо-зіумів культурологічного спрямування.

За 25 років проведено близько 600 виставок, на яких були представлені твори художників України, Англії, Італії, Франції, Іспанії, Чехії, Польщі, Словаччини та інших. Надзвичайно цікавою у 2016 р. була виставка «Мистецтво без кордонів» за підтримки посольства Угорщини і товариства Україно-Угорської дружби.
Помітними подіями в культурному житті України стали творчі фестивалі – Міжнародний фестиваль дитячої та юнацької творчості «Духовні джерела», «Булгаківська весна» та інші.

Товариством спільно з Міністерством культури та Міністерством освіти започатковано Всеукраїнський огляд творчих дитячих та юнацьких робіт за тематикою «Забуті пам’ятки». Ми вражені тим, що майже з кожної області України діти надсилають надзвичайно цікаві роботи про любов до рідного краю. Це надзвичайно важливо для патріотичного виховання молоді, бо правду кажуть, що любити людство взагалі, його історію набагато легше, ніж любити свою малу батьківщину і робити все для її розквіту.

Час іде дуже швидко. 50 років – це швидкоплинна мить для історії. Тому так важливо сьогодні спрямувати зусилля суспільства на подальшу охорону та використання видатних пам’яток історично-культурної спадщини, на боротьбу з протизаконною забудовою стародавніх міст і сіл, історичного середовища.

Разом з редакцією нового журналу «Дипломат» Українське товариство охорони пам’яток історії та культури знайомитиме Вас із духовною і культурної спадщиною всіх регіонів України. Ми намагатимемося вести постійну взаємодію з іншими інституціями культури, зокрема з музеями, виставковими залами, фаховими об’єднаннями, з усіма верствами населення, бо правильно кажуть: «Якщо хочеш іти швидко – іди один, якщо хочеш іти далеко – ідіть разом».

Бесіду вела Олена Салиста