Днями  в Парижі в Українському культурному центрі завершилася виставка, учасницями которой стали вісім жінок-місткинь, що працюють у різних напрямках мистецтва. Тема виставки під назвою “Ефект Хрізаліди”  – зміна соціальних ролей чоловіків і жінок, яка вважається сьогодні загальносвітовим соціальним феноменом. Він полягає в тому, що сучасна жінка часом наче перестає бути жінкою, втрачаючи свою природну сутність, настільки багато вимог має до неї сучасне життя. За допомогою оригінальних об’єктів, створених спеціально для виставки, був наочно продемонстрований непорушний закон: ніякі обставини не можуть змінити жіночу природу і вбити потребу краси, навіть сама жінка. Отже, в головному залі Українського культурного центру в Парижі жіноча енергія, накопичена поколіннями, вийшла назовні. І проявилася за допомогою прекрасних арт-об’єктів, створених у різних творчих техніках – від старовинного ремесла витинанки і «бабусиного» в’язання – до фото-арту, дизайнерських об’єктів, ультрасучасного фешн і відеоінсталяцій. Символом проекту послугувала лялечка метелика золотистого кольору, яка називається “хрізаліда”. 

Такий повноцінний мультимедійний проект, в якому беруть участь тільки жінки – в Українському Культурному Центрі в Парижі відбудеться вперше і за підтримки Посольства України у Франції, сприяння першого секретаря посольства України у Франції з питань культури Ірени Карпи. Кураторами проекту стали: Сана Шевченко і Анастасія Білецька.

 

Стародавні українські жіночі ремесла і сучасні художні та технологічні засоби – так автори l’effet chrysalide демонструють скарбницю жіночності. Інструменти і засоби різні. 5 кілометрів ниток знадобилося дизайнеру Олені Шабалтас для створення величезної в’язаній інсталяції (її твори можна побачити також на січневій сесії паризького Maison & Objet цього року). Для Дарини Алєшкіної джерелом натхнення стала папір, з якої вона зробила гігантські паперові мережива в старовинній українській техніці «витинанка». Дизайнерські предмети з «задзеркалля» на межі дизайну і арту з дерева і скла – надихнули Інну Педан, а дивовижний макросвіт, перетворився в маленькі трагедії в творах Дарини Балової. «Райська» живопис і «Квіти на Марсі» з’явилися в Парижі від Ольги Селищевої. «Складки пам’яті» стали фешн-об’єктом у вигляді, вже знаменитої, спідниці Лізи Волосовської (до речі, дочки Олега Волосовского, відомого українського архітектора і дизайнера тв-програм «Пекельна кухня» і «На ножах», а також культових київських ресторанів Mozgi bar & shop, Остання барикада, CHI), так само, як і плаття-трансформер студії Kоzakivski. Весь цей бенкет для очей приправлений відеопроекціями і «живими картинами» від київської Діджитал-студії ATMASFERA 360.

Але найголовніше те, що цей проект зокрема було реалізовано завдяки підтримці французької компанії з майже українською назвою MAЇNO, утвореною парижанином в третьому поколінні, французом Олександром Старинським з метою просування та підтримки українського предметного дизайну у Франції. Цікаво, що  Олександр Старинський після подій на Майдані настільки захопився Україною, що навіть вивчив українську мову, активно цікавиться культурою нашої країни та підтримує літературні проекти, зокрема, зініціював переклад книги Олега Сєнцова французькою мовою, незабаром книга вийде друком. 

До речі, саме останннім часом Культурний центр в Парижі почав жити прогресивним культурним життям, завдяки активній позиції Першого секретаря з питань культури Посольства України у Франції Ірени Карпи, яка ініціює та підтримує багато процесів та проектів з “європейським обличчям”. А також – завдяки підтримці Посольства України у Франції та особисто пана Олега Шамшура, посла України у Франції:

Олег Шамшур розглядає дизайнерський об’єкт Інни Педан

– Дуже приємно та відрадно, коли бачиш в рідних стінах Культурного Центру такі проекти, які втілені на дуже високому міжнародному рівні  – і з точки зору концепції, і виконання, при цьому не втрачаючи оригінальності та самобутності. Ще раз доводячи, що українске  творче мислення та креативність – саме те, що може стати нашою перевагою в Європі.

…Але це неможливо зробити наразі без підтримки меценатів, адже фінансування держави не покриває потреб. Я дуже чекаю, маю бажання та готовність вкласти в промоцію у Франції. Сьогодні саме такі приватні ініціативи могли б вирішити багато завдань для втілення культурної політики.

в’язана інсталяція Шабалтас Олени 

Посол Олег Шамна Педан та куратор експозиції Оксана Шшур, дизайнер Іневченко