Одними з головних завдань дипломатії є запобігання чи врегулювання конфліктів, пошук компромісів і взаємоприйнятних рішень. Однак, на жаль, не завжди вдається вирішити спір переговорним шляхом. Тоді на арені появляється давньогрецька богиня права й законного порядку Феміда. Її завдання – врегулювати спір шляхом реалізації владних повноважень. Сучасна система вирішення спорів функціонує як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Після відновлення державної незалежності в 1991 році Україні довелося кардинально перебудовувати національну систему судочинства. Основною вадою радянських судів була їх надзвичайна залежність від виконавчої та законодавчої гілок влади. Традиції такої залежності й донині даються взнаки, яскравим прикладом чого стали безпідставні рішення судів про обмеження мирних зібрань, арешти протестувальників під час Революції Гідності. З метою подолання, в тому числі, цього недоліку після Майдану розпочався новий етап реформування.

Парадигма змін у судочинстві полягає, по перше, у переформатуванні законодавчих правил, а, по друге, в оновленні суддівського корпусу.

Ключовим законодавчим документом у сфері судової реформи в постмайданний період стали зміни до Конституції, що набули чинності 30 вересня 2016 року. Чи не основною їх ідеєю було обмеження впливу політичних інституцій на судову гілку влади. Значною мірою цю ідею вдалося реалізувати. До позитивних новел цих конституційних змін можна віднести: зосередження повноважень стосовно вирішення питань суддівської кар’єри у руках Вищої ради правосуддя, більшість членів якої є суддями; призначення суддів лише безстроково; можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; регулювання рівня суддівської винагороди законом, а не постановами уряду тощо. На підставі Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» вдалося спростити надто складну чотирирівневу систему судів та ліквідувати суди третьої інстанції.

Відбувається оновлення суддівського корпусу, зараз триває конкурс на зайняття вакантних посад суддів повністю нового Верховного Суду. На черзі – суди апеляційної інстанції та місцеві суди. У процедурі добору активно залучено представників громадськості, які шляхом участі в роботі Громадської ради доброчесності можуть відсіювати недоброчесних кандидатів на посади суддів. Важливим є те, що допуск до суддівської професії отримали також адвокати та науковці.

Однак реформування судочинства стикається і з низкою перешкод. По перше, залишається значний позапроцесуальний вплив Адміністрації Президента, правоохоронних органів на суддів. По друге, робота нового складу інституцій, покликаних формувати суддівський корпус – Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя, – вказує на високий рівень їх лояльності до суддів-порушників. По третє, корупція залишається явищем, притаманним і системі правосуддя.

Гостро також стоїть потреба створення антикорупційного суду. Адже, в тому числі через вищеописані проблеми, існуючі суди не хочуть або не можуть повноцінно здійснювати судовий розгляд більшості справ про вчинення корупційних злочинів високопосадовцями. У значній кількості кримінальних проваджень, досудове розслідування в яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро, судді допускають суттєве порушення процесуальних строків.

В умовах розвитку інформаційного суспільства представникам Феміди доводиться опановувати комунікаційні навики. Бо нерозуміння громадянами судових рішень та процесів часто призводить до недовіри. Таке навчання повинно підвищити авторитет судової гілки влади.

Отже зміни у системі правосуддя відбуваються. Хоча й не такими швидкими темпами, як би того хотілося.

Адвокатське бюро Маркіяна Галабали

ON CURRENT STATUS OF THE JUDICIAL REFORM IN UKRAINE

The main tasks of diplomacy are to prevent or resolve conflicts, reach compromise and find mutually acceptable solutions. However, unfortunately, it is not always possible to resolve the dispute by negotiation. And then the ancient Greek goddess of law and legal order Themis enters the arena. Her mission is to settle the dispute by implementing the powers of authority. The current dispute resolution system operates at both the international and national levels.

After regaining independence in 1991, Ukraine had to radically restructure its national system of justice. The main drawback of Soviet courts was their extreme dependence on the executive and legislative branches of power. The traditions of such a dependence are still being felt, given bright example of unfounded court decisions on restriction of peaceful assemblies and arrests of protesters during the Revolution of Dignity. In order to overcome, inter alia, this problem, a new stage of reforms began after the Maidan.

The paradigm of changes in legal proceedings lies, first of all, in the reformatting of legal provisions and, secondly, in the renewal of the judicial manpower.

The key legal documents in the field of judicial reform in the post-Maidan period were constitutional changes that came into effect on September 30, 2016. Their main idea was to limit the influence of political institutions on the judicial branch of power. To a large extent this idea was realized. The positive new laws of these constitutional changes include: the concentration of powers to decide on issues related to the judicial career in the hands of the High Council of Justice, the majority members of which are judges; judges are appointed for life; possibility to ratify the Rome Statute of the International Criminal Court; the judicial compensation level is regulated by law, not government regulations; and more. Pursuant to the Law “On Amendments to the Constitution of Ukraine (on justice)” the government managed to simplify the overly complex four-level system of courts and to eliminate the third instance courts.

We are observing the renewal of the judicial manpower; the competition to occupy vacant positions in a completely new Supreme Court is being held right now. The courts of appeal and local courts are next in the list. The representatives of general public are actively involved in the procedure of selection, and through participation in the Public Integrity Council they can screen out the dishonest judicial candidates. It is important that access to the profession was also granted to the lawyers and academics.

However, the judiciary reform faces a number of obstacles as well. First of all, there still is a significant improper influence on judges from the Presidential Administration and law enforcement agencies. Secondly, the work of a new composition of institutions designed to form a judicial body, namely, the High Qualification Commission of Judges and the High Council of Justice, indicates a high level of loyalty to the judges-violators. Thirdly, the corruption is still a phenomenon inherent in the system of justice.

There is also an urgent need to establish the anti-corruption court. Indeed, including due to the aforementioned problems, the existing courts are unwilling or unable to fully carry out the trial in cases related to committing corruption crimes by officials. In a significant number of criminal proceedings, when the pre-trial investigation is carried out by the National Anti-Corruption Bureau, the judges commit substantial violations of procedural terms.

With the development of the information society the judges have to acquire some communication skills. For the lack of understanding of judgments and processes by citizens often leads to distrust. Such training shall enhance the credibility of the judiciary branch of power.

Therefore, there are changes in the system of justice. Although not as rapid as we would like.

Attorney at Law Office of Markiyan Halabala