На питання журналу «Дипломат» відповідає Ольга Драчевська, радник з юридичних питань першого віце-президента Торгово-промислової палати України, засновник і адвокат однієї з провідних юридичних компаній «Інколанс», що в свою чергу є почесним членом Європейської Бізнес Асоціації.

– Розкажіть, будь ласка, про компанію: коли і ким заснована, основні напрями діяльності.

– У 2013 році я заснувала юридичну компанію «Інколанс» для впровадження підходів, які спрощують життя бізнесу. Наш колектив складається з професійних адвокатів, юристів, аудиторів, фахівців із морської та портової логістики, зовнішньоекономічної діяльності та бухгалтерського обліку. Ми консультуємо як національні, так і міжнародні компанії. Надаємо послуги щодо повного спектра правових питань. Основними напрямами діяльності компанії є: банківське та фінансове право, міжнародна торгівля, корпоративне та комерційне право, кримінальне право.

ЮК «Інколанс» є почесним членом Європейської Бізнес Асоціації, Торгово-промислової палати України та Торгово-промислової палати міста Києва.

– Які механізми розмивання бази оподаткування для юридичних осіб існують в Україні і світовій практиці?

– Як вже зазначалося, найпоширенішими механізмами розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування є завищення витрат (у державах з високим рівнем оподаткування) з метою зменшення бази для нарахування податків та переміщенням прибутків – тобто передачі генеруючого дохід активу до низькоподаткової юрисдикції.

Обидва явища призводять до зменшення податкових надходжень в державах, де генерується дохід. За приблизними підрахунками ОЕСР, щорічні податкові втрати становлять приблизно від 4 % до 10 % світового обсягу надходжень від корпоративного податку, або в абсолютних показниках – від 100 до 240 млрд доларів США. Офшорні юрисдикції в даному контексті використовуються як кінцевий пункт призначення.

Проте, слід розуміти, що роль офшорів треба розглядати більш широко, адже використання можливостей офшорних юрисдикцій передбачає не тільки уникнення сплати великих податків, але й наступні не менш важливі механізми, наприклад: захист активів, здійснення транскордонної торгівлі та інвестування, проведення операцій із злиття та поглинання.

В Україні найчастіше виокремлюються такі основні причини для використання можливостей офшорних зон, як оптимізація податкового навантаження, структурування відносин між акціонерами, пошук ефективного судового захисту, а також необхідність у використанні більш гнучких фінансових інструментів.

Слід розуміти, що використання можливостей офшорних юрисдикцій далеко не завжди обумовлене лише прагненням отримати податкову вигоду. Наприклад, усвідомлюючи неефективність механізму судового захисту права власності в країні яку розглядають для інвестування, інвестор буде прагнути забезпечити необхідний рівень захисту інвестицій шляхом використання можливостей офшорних юрисдикцій. Тим самим, він буде обирати оптимальний варіант здійснення інвестування в економіку подібних держав. Зазвичай, це притаманно для резидентів держав з нестабілними та недемократичними режимами правління, оскільки можливості офшорних юрисдикцій дають змогу убезпечити опозиційних діячів від надмірного тиску з боку держави.

– Які загрози несе розмивання бази оподаткування економіці країни?

– Таке негативне явище, як розмивання бази оподаткування та переміщення прибутків у низькоподаткові юрисдикції, утворює ризик для податкових надходжень, податкового суверенітету та довіри в питанні єдності податкових систем усіх держав, що може мати негативний вплив на привабливість інвестування, зростання економіки та зайнятість населення.

Я повністю погоджуюся з думкою експертів організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які в своїх заявах наголошують на тому, що терпиме ставлення до розмивання бази оподаткування та переміщення прибутків ставить на кін єдність системи корпоративного оподаткування. Вони досить широко розкрили можливі негативні наслідки, до яких віднесли: підрив конкуренції – оскільки окремі компанії, працюючи, наприклад, за транскордонними контрактами та маючи доступ до висококваліфікованих послуг у сфері оподаткування, можуть отримати вигоду від використання офшорних схем та, як наслідок, конкурентну перевагу перед тими суб’єктами господарювання, які в основному працюють виключно на національному ринку; розміщення активу, який генерує дохід в юрисдикції з найменшим рівнем оподаткування, незважаючи на те, що сам дохід виникає на території іншої держави; підрив довіри з боку платників податків, адже якщо звичайні платники податків переконані, що транснаціональні компанії можуть легально уникати оподаткування, то це підриватиме податкову дисципліну всіх платників податків.

Разом з тим, вважаю, що в умовах кризової фінансово-економічної ситуації в країні навряд чи можна знайти виправдання невикористанню накопиченого потенціалу ОЕСР в рамках боротьби з офшорами. Адже Україна може так і залишитися пасивним спостерігачем відтоку коштів до офшорних юрисдикцій.

– Які справи з проблематики офшорів веде компанія?

– Найпоширенішими питаннями, з яким до нас звертаються наші клієнти у частині відкриття/ведення бізнесу в офшорних зонах, є надання кваліфікаційної юридичної, бухгалтерської та аудиторської допомоги, смрямованої виключно на ефективне використання можливостей компанії, наприклад при використанні договорів подвійного оподаткування. Також відкриття компаній в офшорних зонах дозволяє деяким компаніям більш ефективно керувати накопиченими статками. Проте, маю зазначити, що наразі саме захист своїх активів стоїть на повістці кожного другого, хто звертається до нас за допомогою. Це є найболючішим питанням не тільки для іноземців, а й для вітчизняних інвесторів. Все частіше можливо побачити, що бізнес, розуміючи в якій нестабільній країні ми живемо, ро-бить ставку на реєстрацію компаній в інших державах тільки через те, що зневірився в системі українського правосуддя та в праві недоторканості особистої власності.

– Чи вдаються юристи компанії до медіації? Як Ви гадаєте, наскільки поширення практики медіації в Україні вплине на зменшення кількості судових позовів?

– Так, альтернативні методи врегулювання спорів набувають все більшої популярності, і ми не стоїмо осторонь цього, на мою думку, дуже ефективного способу вирішення проблеми. Я особисто проходила навчання по медіації. Проте, якщо бути відвертою, то в Україні сферу альтернативних методів врегулювання спорів наразі важко назвати добре розвиненою.
Україна сьогодні стоїть лише на початку шляху запровадження цього інституту (на Заході медіація в сучасному розумінні має 40-річний досвід застосування), тому просте запозичення західного досвіду може мати згубний вплив на його впровадження в Україні. Але поширення практики медіації в Україні – це ще один крок, спрямований на гармонізацію та імплементацію вітчизняного бізнесу до норм та правил, які вже роками діють в розвинених країнах. 

Фото з власного архіву Ольги Драчевської
Автор Сергій Пархоменко

www.incolanse.com